Публікації за тегом «Імперіалізм»
1991 рік. Ленінград. Особистий кабінет заступника міського голови. Кореспондент місцевого телеканалу бере інтерв'ю у молодого чиновника із команди Анатолія Собчака. У кадрі — людина з дитячим обличчям у білій сорочці. За його спиною видніються віконні жалюзі, телевізор, настільна лампа, телефон, відкриті папки з паперами. Типова ситуація радянського офісу. Але дечого в ньому не вистачає. Голос журналіста за кадром повідомляє, що ще вчора він бачив у цьому кабінеті бюстик Леніна, а сьогодні він уже кудись подівся. Що ж сталося?
«September» зустрівся з математиком і російським лівим політиком Михайлом Лобановим, щоб обговорити присвоєний йому статус іноагента і звільнення з університету, поспілкуватися про способи антивоєнної політичної організації в Росії та за її межами, а також дізнатися про плани Михайла в «довгостроковому політичному відрядженні», в яке він пішов два тижні тому.
Чимала частина росіян, включно з президентом Володимиром Путіним, будучи відкритими противниками ідей соціалізму, тим не менш вважають розпад Радянського Союзу особистою трагедією. Для них це було національним приниженням Росії, низкою великих територіальних втрат. У радянському проекті вони вбачають своєрідне продовження, як висловлюється сам Путін, «тисячолітньої російської державності». Але як так сталося, що революція, яка знищила Російську імперію, «тюрму народів», породила проєкт, певні риси якого викликають почуття ностальгії і реваншизму у вельми реакційних російських шовіністів? Ми публікуємо уривок із книжки історика-марксиста Вадима Роговіна «Сталінський неонеп», у якому він описує перехід від революційної деконструкції імперської спадщини в ранні радянські роки до її часткового відродження в 1930-х роках. Певне, саме ці зміни в радянській державі змусили багатьох вважати її «тією ж Росією під іншою назвою», а після її розпаду підштовхували еліти вже капіталістичної Росії розв'язати війну по «збиранню російських земель».
Нещодавній пост про Киргизстан в інстаграмі у популярного російського блогера Іллі Варламова обрушив на нього хвилю звинувачень в імперстві. У цій критиці акцент робився на хамській формі висловлювання блогера, при цьому майже непоміченим залишилося ідеологічне ядро аргументації Варламова — концепція країни-сервісу. Розбираємося, що не так із цією концепцією і чому саме вона породжує подібні безглузді висловлювання.