Публікації за тегом «історія»
1991 рік. Ленінград. Особистий кабінет заступника міського голови. Кореспондент місцевого телеканалу бере інтерв'ю у молодого чиновника із команди Анатолія Собчака. У кадрі — людина з дитячим обличчям у білій сорочці. За його спиною видніються віконні жалюзі, телевізор, настільна лампа, телефон, відкриті папки з паперами. Типова ситуація радянського офісу. Але дечого в ньому не вистачає. Голос журналіста за кадром повідомляє, що ще вчора він бачив у цьому кабінеті бюстик Леніна, а сьогодні він уже кудись подівся. Що ж сталося?
Чимала частина росіян, включно з президентом Володимиром Путіним, будучи відкритими противниками ідей соціалізму, тим не менш вважають розпад Радянського Союзу особистою трагедією. Для них це було національним приниженням Росії, низкою великих територіальних втрат. У радянському проекті вони вбачають своєрідне продовження, як висловлюється сам Путін, «тисячолітньої російської державності». Але як так сталося, що революція, яка знищила Російську імперію, «тюрму народів», породила проєкт, певні риси якого викликають почуття ностальгії і реваншизму у вельми реакційних російських шовіністів? Ми публікуємо уривок із книжки історика-марксиста Вадима Роговіна «Сталінський неонеп», у якому він описує перехід від революційної деконструкції імперської спадщини в ранні радянські роки до її часткового відродження в 1930-х роках. Певне, саме ці зміни в радянській державі змусили багатьох вважати її «тією ж Росією під іншою назвою», а після її розпаду підштовхували еліти вже капіталістичної Росії розв'язати війну по «збиранню російських земель».
Тяжкий скандал в історії канадської політики й болючий удар по іміджу України — у таких термінах світова преса пише про те, як канадський парламент і українська делегація на чолі з президентом оваціями вітали Ярослава Гуньку, ветерана дивізії Ваффен-СС «Галичина». Але як так сталося, що його запросили до парламенту? Хто підставив Канаду й Україну? Хто зробив такий подарунок російській пропаганді? Політичну відповідальність за це взяв на себе спікер парламенту Ентоні Рота й подав у відставку. Втім, важко повірити в те, що пан Рота знав дідуся-ветерана особисто і мріяв прославити того на всю країну. Були ті, хто наштовхнув його на цю «блискучу» ідею. Давайте з'ясуємо, хто.