Як Ярослав Гунька потрапив до парламенту Канади?

«Знайомтеся, Мартін Гунька та Пітер Гунька, сини Ярослава Гуньки. Ці два брати — звичайні хлопці, як і їхній батько, — пишеться про цю сім’ю у SEO-статті, що з'явилася на сайті Celeb Critics на другий чи третій день після скандалу у парламенті. — Мартін, старший з них, відомий своєю легкою вдачею та любов'ю до спорту. Він з тих, хто може підтримати розмову з будь-ким і дати співрозмовнику почуватися невимушено. [...] Виховані в дружній родині, Мартін і Пітер поділяють цінності свого батька — працьовитість і доброту. Вони часто збираються разом з батьком на сімейні зустрічі і з задоволенням продовжують традиції, що передаються з покоління в покоління. [...] Вони — звичайні люди, які йдуть по життю і насолоджуються простими радощами сім'ї, дружби та громади.»

Старшого із синів — Мартіна — можна побачити на фотографіях із парламенту Канади, адже саме він супроводжував свого батька на урочистостях й потрапив у об'єктиви камер, сидячи у ложі для почесних гостей. Високий, худощавий, із доглянутою сивою бородою у вишиванці під піджак — цей чоловік зі світлин та відеозаписів і є Мартін Гунька.

Мартін, так само як і решта родини Гуньків, проживає у невеликому (51 000 мешканців) місті Норт-Бей, розташованому на північному березі озера Ніпіссінґ, що у 345 кілометрах на північ від Торонто. Норт-Бей був заснований на важливому залізничному шляху між Торонто та місцями видобутку корисних копалин на півночі країни. Гірнича галузь існує в місті й до нашого часу, і з нею пов'язав своє професійне життя Мартін Гунька. Довгі роки він сумлінно працював у штаб-квартирі корпорації Redpath Mining — одного з провідних підрядників з підземного видобування корисних копалин у світі й найкрупнішої компанії у Норт-Бей.

Інтерв’ю Мартіна Гуньки корпоративній газеті компанії Redpath напередодні свого виходу на пенсію у 2021 році

Мартін присвятив роботі у Redpath Mining 32 роки свого життя. За ці роки він чимало подорожував світом, адже канадська компанія займається видобутком ресурсів у понад 14 країнах світу, серед яких такі віддалені куточки планети як Південна Африка, Ботсвана, Монголія, Австралія, Папуа-Нова Гвінея, Киргизстан.

В одному з випусків корпоративної газети можна знайти замітку про візит Мартіна до Джакарти, його фотографії із індонезійськими працівниками Redpath та веселу історію про те, як канадських гостей пригощали екзотичною кавою «Копі Лувак». У Індонезії Redpath виступає підрядником на родовищі Грасберг у Західному Папуа — місці одного з найбільших у світі покладів золота й міді. Папуаські політичні активісти регулярно висловлюють протест проти іноземної експлуатації багатих на ресурси територій. У звіті Вищого контрольно-ревізійного агентства Індонезії за 2017 рік також зроблено висновок, що операції видобувних компаній у гірській місцевості Папуа призвели до збитків навколишньому середовищу на суму 13,25 мільярдів доларів.

Та основна діяльність Мартіна Гуньки зосереджувалася у рідному Норт-Бей, де компанія Redpath виступає потужним роботодавцем. Так у 2004 році він потрапив на сторінки місцевої газети BayToday, коментуючи відкриття у місті новітнього центру для ремонту й модернізації гірничої техніки — підземних вантажівок, підйомників, екскаваторів тощо.

Мартін Гунька під час візиту до Джакарти, Індонезія (фото з корпоративної газети The Redpath Scoop)

За роки роботи у Redpath син українського емігранта піднявся до посад Головного фінансового директора (Chief Financial Officer) та Головного фінансового радника по американському регіону (Chief Financial Adviser, Americas division). Це престижні й високооплачувані посади рівня топ-менеджмента. Враховуючи вагу компанії Redpath у невеликому провінційному містечку, можна стверджувати, що Мартін входив у елітні ділові кола свого міста.

Крім роботи у гірничій галузі Мартін з 2015 року на громадських засадах обіймає посаду Голови ради директорів Регіонального центру здоров'я (North Bay Regional Health Center). Точніше, обіймав до скандалу у парламенті. Через декілька днів після галасу в пресі інформація про нього зникла з корпоративної сторінки центру на сайті The Org. У якийсь момент сторінка з даними про Мартіна стала видавати помилку, а перелік директорів скоротився на одного. Пости про нього зникли й з Facebook-сторінки цієї організації: Google їх індексує, але вони не відкриваються. Тим часом з сайту фундації були видалені усі згадки про Мартіна, включаючи дані про пожертви й річні звіти.

Брати Мартін та Пітер, як і їх батько, продовжували активну участь у житті української громади та виступали у якості філантропів. У 2019 році вони заснували фонд імені своїх батьків — Yaroslav and Margaret Hunka Ukrainian Research Endowment Fund. В рамках діяльності фонду вони пожертвували 30 000 канадських доларів (близько 22 000 доларів США) на підтримку досліджень в Університеті Альберти, «які сприятимуть кращому розумінню життя та діяльності двох лідерів підпільної Української Католицької Церкви ХХ століття, митрополита Андрея Шептицького та кардинала Йосипа Сліпого». Щоправда, після скандалу у парламенті університет прийняв рішення повернути пожертву у повному розмірі.

Профіль Мартіна Гуньки в якості Голови ради директорів NBRHC на сайті The Org, видалений після скандалу.

Мотиваційний пост про Мартіна Гуньку на Facebook-сторінці NBRHC, також видалений.

Із початком російського вторгнення в Україну сім'я Гуньків, як і вся українська громада Канади, долучилася до акцій протесту. В цей час Мартін та його батько вперше потрапили на сторінки місцевої преси зі згадкою про військове минуле Ярослава Гуньки. Газета BayToday так описує колективну молитву за мир в Україні на центральній площі Норт-Бей у березні 2022 року:

«Огорнутий українським прапором Мартін Гунька стоїть біля свого 97-річного батька Яра Гуньки, який у юності воював з росіянами. […]

— Для мого тата, якому цього місяця виповнюється 97 років, це був дуже важкий тиждень, — сказав Мартін. — Він знову переживає війну, в якій воював, оскільки історія продовжує повторюватися, коли росіяни вдерлися в Україну. Тож, на жаль, для українців, це "Here we go again, росіяни вторгаються". [...]

Яро Гунька каже, що цього разу різниця полягає в підтримці, яку країна отримує від країн усього світу.

— Я виріс в Україні. Коли Україна сама боролася за незалежність, підтримки не було. На минулій війні я приєднався до українського підпілля, щоб боротися з Росією, тому воював з тими ж людьми, з якими воюють вони зараз. Там нічого не змінилося. Той самий ворог. Спочатку там був [Йосип] Сталін, а тепер цей ідіот», – сказав Яро з відтінком злості в голосі, згадуючи президента Росії Володимира Путіна. — Але й Україна сама по собі вже не така, якою була раніше. Весь світ знає про Україну і весь світ підтримує Україну, і це дуже важливо.»

Ярослав Гунька під час служби у дивізії Ваффен-СС "Галичина"

Наводячи пряму мову учасників мітингу, журналісти місцевої газети, що явно звикли вірити у щирість членів громади, не стали проводити fact checking слів Ярослава та Мартіна й заглиблюватися у нюанси перебігу Другої світової війни на теренах України. Так зі слів героїв репортажу служба дідуся в дивізії Ваффен-СС «Галичина» перетворилася на участь в «українському підпіллі», союзні Канаді по антигітлерівської коаліції радянські війська, де майже чверть складали українці — на «росіян», а їх відсіч німецькій агресії — на «вторгнення в Україну».

22 вересня 2023 року ці ж формулювання майже дослівно з трибуни парламенту відтворив у своїй скандальній промові спікер Ентоні Рота, представляючи на всю країну свого гостя Ярослава Гуньку:

«Сьогодні у нас у залі присутній українсько-канадський ветеран Другої світової війни, який боровся за незалежність України проти росіян і продовжує підтримувати [українських] військових сьогодні навіть у віці дев’яноста восьми років. Його звати Ярослав Гунька. Я дуже пишаюся тим, що можу сказати, що він з Норт-Бей і з мого виборчого округу Ніпіссінґ-Тіміскамінг. Він український і канадський герой, і ми дякуємо йому за всю його службу».

Присяга добровольців дивізії Ваффен-СС «Галичина» на території полігону-концтабору Гайделяґер, де перед тим вони проходили вишкіл

Ці слова коштували спікерові кар'єри, а Канаді й Україні шалених репутаційних втрат. Та як Гунька потрапив того дня до ложі почесних гостей Палати представників?

Канадське видання The Globe and Mail звернулося до офісу Ентоні Роти за роз'ясненнями щодо запрошення ветерана-есесівця до парламенту, і отримало відповідь. Амелі Кроссон, речник офісу спікера, підтвердила, що син містера Гуньки, Мартін Гунька, зв’язався з виборчим офісом містера Роти і запитав, чи можна його батькові бути присутнім на виступі містера Зеленського.

Рота на пропозицію погодився. Дійсно, чому ж відмовляти такому шанованому й добропорядному представнику громади міста як Мартін?

Варто зазначити, що Норт-Бей є рідним містом також і для Ентоні Роти, члена Ліберальної партії й донедавна спікера парламенту. Рота розпочав свою політичну кар'єру на муніципальному рівні, працюючи радником у місцевому самоврядуванні Норт-Бей, де з 1994 по 1997 рік очолював міський комітет з планування та економічного розвитку. 2004 року Рота вперше був обраний депутатом Палати представників від виборчого округу Ніпісінг-Тіміскамінг, куди входить й місто Норт-Бей.

Незалежному канадському журналісту Режану Венне вдалося з’ясувати, що у перші роки кар'єри Роти у федеральній політиці корпорація Redpath зробила значний внесок у його передвиборчу кампанію. У 2005 році, коли Мартін Гунька був віце-президентом з фінансів Redpath, компанія допомогла Роті. А у 2021 році, пише журналіст, Рота посприяв виділенню коштів з федерального бюджету на будівництво Молодіжного центру Redpath (Redpath Youth Centre) у Норт-Бей.

Згадаймо й те, що Мартін Гунька очолював раду директорів Регіонального центру здоров'я Норт-Бей. Той самий журналіст Венне наводить докази, що спікер неодноразово відвідував Центр й всебічно допомагав медичній фундації, до керівництва якої входив Мартін.

Враховуючи усе сказане вище, можна зробити припущення, що два представники еліти маленького містечка — Мартін Гунька та Ентоні Рота — були особисто знайомі й мали певні ділові зв'язки.

Витяг з документу про фінансування виборчої кампанії Роти корпорацією Redapth (ілюстрація з сайту Режана Венне)

Спікер Ентоні Рота відвідує Регіональний центр здоров'я Норт-Бей у березні 2023 року.

Швидше за все, Ентоні Рота дійсно не знав, у складі якого підрозділу у часи Другої світової воював проти «росіян» Ярослав Гунька — хоча проста логіка й елементарні знання з всесвітньої історії могли б вберегти його і весь канадський політикум від скандалу… Проте, є людина, яка не могла не знати про минуле ветерана «Галичини» й не розуміти можливі репутаційні ризики для України, якщо це минуле випливе на поверхню. Ця людина — Мартін Гунька.

Мартін організував візит свого батька до парламенту, пролобіював його присутність у ложі для почесних гостей й власноруч привіз його до сесійної зали. Знаючи правду про минуле свого батька, він разом з усіма присутніми канадцями та українцями стоячи аплодував, дякуючи батькові за службу.

Наразі невідомо, чи було вшанування ветерана «Галичини» спланованою і попередньо узгодженою між Ротою та Гунькою-сином акцією, чи це була невдала імпровізація спікера. Принаймні подруга Мартінової дружини, переказуючи слова останньої, стверджує, ніби сім'я Гуньків не знала про заплановане вшанування і шокована наслідками того, що сталося. З іншого боку, що ще їм лишається казати у цій ситуації?

Ярослав Гунька отримує овації у канадському парламенті. Праворуч від нього стоїть його син Мартін.

Варто зазначити, що Мартін був не єдиним з присутніх у парламенті, хто знав реальний стан речей. Так само як він дідові-есесівцю аплодували й члени Конгресу українців Канади — серед яких й заступниця прем'єр-міністра Канади Христя Фриланд — які також не могли не розуміти, що відбувається. Власне, їх роль у цій історії ще належить з'ясувати.

Ми не знаємо, чи була це навмисна спроба ревізії підсумків Другої світової з боку націоналістичної частини діаспори, чи може "сімейний" реванш, але точно це свідчить про давні проблеми старої діаспори — замовчування співпраці з нацистами українських радикальних націоналістів та їхньої участі у злочинах. Замість критичного опрацювання минулого своїх дідів, вони займаються його героїзацією, виправданням і замовчуванням неприємних сторінок. Цькуванням тих, хто виступає проти. Замість відмежування від цього досвіду — його нормалізація. Небажання чесно поглянути в очі минулому зіграло на руку тим силам, які намагаються дискредитувати український спротив сьогодні. Але варто пам'ятати, що більшість українок та українців, які зараз б'ються на фронті, є нащадками тих, хто боровся проти нацистської окупації України, а отже, і проти Ярослава Гуньки з його побратимами. Так само як пам’ятати й те, що для світу цінність перемоги антигітлерівської коаліції вважається аксіоматичною, і будь-які спроби підважити цю аксіому на міжнародному рівні матимуть тяжкі політичні наслідки для тих, хто такий перегляд ініціює чи підтримує.