Чимала частина росіян, включно з президентом Володимиром Путіним, будучи відкритими противниками ідей соціалізму, тим не менш вважають розпад Радянського Союзу особистою трагедією. Для них це було національним приниженням Росії, низкою великих територіальних втрат. У радянському проекті вони вбачають своєрідне продовження, як висловлюється сам Путін, «тисячолітньої російської державності». Але як так сталося, що революція, яка знищила Російську імперію, «тюрму народів», породила проєкт, певні риси якого викликають почуття ностальгії і реваншизму у вельми реакційних російських шовіністів? Ми публікуємо уривок із книжки історика-марксиста Вадима Роговіна «Сталінський неонеп», у якому він описує перехід від революційної деконструкції імперської спадщини в ранні радянські роки до її часткового відродження в 1930-х роках. Певне, саме ці зміни в радянській державі змусили багатьох вважати її «тією ж Росією під іншою назвою», а після її розпаду підштовхували еліти вже капіталістичної Росії розв'язати війну по «збиранню російських земель».